Трохи про біле і чорне

В школі, а точніше, років до 16 дитині розповідають, що біле – це біле, а чорне – це чорне. Про полутони їй знати ще зарано, за це відповідальні батьки.
Після 16-ті починається найцікавіше.

Дитина починає розуміти, що крім білого, є ще й світлий колір.
А крім чорного – є ще й темний.
Причому, один буває світліший, ніж інший. А Інший – навпаки темніший за перший. Але деякі кольори можуть бути одночасно і світлішими і темнішими, відносно інших.

Вивчаючи світлі тони (у середині життя:), можна безкінечно довго рухатися до чисто білого або чисто чорного кольору.
Рівно середній (тобто чисто сірий) колір вирахувати майже неможливо. Але все одне при зміні зовнішнього освітлення, цей, знайдений, сірий може здатися світліше або темніше.
Ото до фіналу [життя] й приходиш з розумінням того, що нічого не розумієш у кольоровій гамі.

До чого це?
Звичайно, можна шукати чорні кольори в історичній площині і звинувачувати тих, хто вижив.
Але якось сумно стає від того, що одні з виживших в історичній м’ясорубці починає звинувачувати інших виживших в тому, що вони вижили.
І лише біле – завжди біле. Недосяжне біле.


Поділіться

Залиште відповідь